Іванові Миколайчуку, другові і гостеві Заньківчан, виконавцеві ролі Тараса
Я знав Івана: ми читали вірші,
Пили щось там – в майстерні Фани Бриж,
І доступались до незвісних рішень,
І вірили.
І він сказав:
– Облиш!..
Облиште всі – душа зліта в покору,
Дивіться: я навколішки впаду,
І проповзу – на Кобзареву Гору,
На торжество, на славу молоду.
І вимолю:
Благослови, Кобзарю,
Твій дух, Твій жаль, Твій образ воскресить!
Так, я зіграю, я Тебе зіграю,
Я воплощу любов і ненасить
В своїй до неба здибленій уяві:
Я весь горю – а Ти благослови!..
Я знав Івана – у стражденній славі,
Що вища неба – й нижча від трави…
