Чим плачу за щирість, за довіру,
За твої надії, за руїни?
Це коли б із серця здерти шкіру –
Ось тобі і карта України.
Все на нім криваві шрами, стигми,
Все на нім сльозить і мироточить;
І одвічним подивом застигли
Матерів від горя збляклі очі.
Все на нім обшарпане і рване,
Мов цькувала чорна доля псами,
Все на нім – немов Господні рани,
А чи доля, скута ланцюгами.
Навіть в мене, навіть в маловіра
Кров скипає зернями отрути…
Україно, здерта з серця шкіра,
Слово правди, богом непочуте!..
