Світ дерев Якова Гніздовського
Із листям – а неначе голі,
На вітах птахи, як бемолі,
О так, твої дерева в колі –
Бо в колі віра всіх основ,
Де не страшні вселенські болі
І хаос зречень і обмов.
Перебирач міфічних чоток,
Ти зважив кожен лист на дотик,
Всього доречного співець:
Це – коло визрілих еротик,
Без тяги в позакрай, без готик –
В нім і початок і кінець.
Це коло: дерево – це коло,
І в коло прагне все навколо,
І зріє світ високочоло,
І в коло геній свій хова.
А в колі зелено і голо:
В нім вища мудрість, як сова.
