Іванові Франкові
Кричи в пустелі! Що – труди намарні?
Кричи – якщо насправді ти пророк:
Таких багато, що кричать в кавярні,
У чорну чашку бгаючи рядок.
Що тостами хорейними віншують,
Дактильну риму запиваючи.
А ти кричи в пустелі – і почують!
Якщо насправді ти пророк – кричи!
Кричи! Кричи на розі буцегарні,
На торжищах, де правду продають,
Кричи крізь ніч, коли наряди карні
Поета на судилище ведуть.
Кричи – у вир кривавих революцій
І молота здіймай, мов каменяр.
Дзвенять слова – іржаві пута рвуться!
Палають строфи – гоготить пожар!
