Це молоде ягня відібране на жертву,
Вже точить жрець ножа – о так, воно впаде!
А я кричу богам насуплено і вперто:
Не рухайте його, воно замолоде!..
А я комусь кричу, зриваюся і плачу,
А я комусь тяжкі відмолюю жалі:
Вам треба жертви – он, беріть кульгаву клячу,
У Бога й так всього на райському столі!
А блискіт хмару рве, вже й грім ощірив жерла,
А туга рветься вдаль на орлому крилі.
Сміється сатана: – Яка із клячі жертва?
У тілі немічнім болячки та жалі!..
А я ще раз кричу: – Товаришу і брате,
Вже точить жрець ножа – о так, воно впаде!..
Те молоде ягня – безжально розіп’яте,
І віра молода, і серце молоде.
У чаші юна кров, сіяють срібні грані,
І блискавка з небес, і передзвоном грім…
Те молоде ягня – мов скупане в Йордані!
І ми хто молоді – палім себе, палім!..
