Мій друже хороший, мій брате,
Ми разом – плече до плеча… –
Коли будувалася вежа,
Ота, надвисока, до хмар.
Ота, що ще вище, ще вище!
Все місто чутками гуло.
Ми також прийшли на будову –
В нас руки, і ми молоді.
В нас душі, що прагнули висі,
В нас пісня, що в далеч зліта.
Нам кажуть: – А хто ви, і звідки?
Бо й мова у вас не така…
Нам кажуть: – Завалиться вежа,
А ви ще такі молоді!..
Нам кажуть про чорну розпуку,
Про мрії, розбиті навік.
А ми молоді і затяті,
І пісня у нас на устах:
Нехай хоч завалиться й тричі –
Та поки до хмар дороста!
Ми кажем: – Так треба, так гоже!
Бо й ми ще такі молоді!..
Мій друже, нам праглося неба!
Мій друже хороший – навік!..
