— Іду на дно!.. — кричав без тями.
Ну що йому сказати тут?
— Хіба одно: що під ногами,
Нарешті, буде мати грунт…
- Наступний вірш → Микола Петренко – Марно
- Попередній вірш → Микола Петренко – Наука
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші

