Микола Петренко – Не вдома: Вірш

Сниться, що я не вдома:
Хащі чужинних міст…
Сутність моя зникома –
В храмі чортівськім гість.

Сниться: хула ворожа,
Гаєрський сміх луна;
Сниться, що я не зможу
Вирватись із багна;

Рвати павучі пута,
Кубла повзучих змій:
Доле моя забута,
Раю убогий мій!..

Знаю. Але не треба,
Марні мої труди:
Як я повзу до тебе –
В крові мої сліди!..

Дні – мов жорстока кирза,
Вибілена в парчу.
Знаю, що сплю. Прокинься! –
Сам на весь світ кричу.

Валяться в прах епохи,
Дибиться звіром щем:
Знову повзу. Ще трохи!
Ще, мій пропащий, ще!..

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Микола Петренко – Не вдома":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Микола Петренко – Не вдома: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.