Микола Петренко – Нема роду переводу: Вірш

За рікою голубою
Три шляхи в Карпати,
Там святвечір з колядою
Вчились віншувати:

— Із-під криги, із-під льоду
Гонить хвиля воду.
Нема роду переводу
Та й не буде зроду!

Загули мости кленові,
Розцвіли зірниці:
Довкіл столу всі братове,
Біля них сестриці.

Рід великий, край багатий,
Лине пісня з поля:
— Будем долі віншувати,
Щоб вродила доля.

Щоб дала нам щастя, вроду
І живлющу воду.
Нема роду переводу
І не буде зроду!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Микола Петренко – Нема роду переводу":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Микола Петренко – Нема роду переводу: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.