Олегові Микиті, митцеві оздоблень фестивальних заходів
То не архангел грає на трубі –
То сто гріхів свого шукають люстра:
І не питай, що прагнеться юрбі –
Окрім святого: хліба і розпусти.
Ну так: видовищ. В мареві оздоб,
У феєрверку, в райдужній спіралі:
Щоб так пилося, так гулялось, щоб
Забуло серце про свої печалі.
Ні, треба ще – щоб з неба божий перст,
Щоб зазвучали ангельські хорали,
І над собором поновився хрест –
Так, той, що вчора нелюди зрубали.
Чи ми самі – не наша в тім вина:
Якщо й рубали – то у мить нестями;
Нам треба хліба, хліба і вина,
І райдужного блиску над хрестами.
