Моя любове й нелюбове,
Моя розрадо в скрутну мить,
Моя трояндо паперова,
Невже, невже тобі болить?
Зустрілись ми, такі самітні,
Такі вразливі на слова,
Коли мороз, мороз у квітні
Найперші квіти оббива.
Що ж нас звело, таких далеких,
Яка таємна ворожба?
Росте над урвищем смерека,
До ставу хилиться верба.
Людського болю пересади
Бувають часом затісні:
Запраглося шукать розради –
Мені в тобі, тобі в мені.
І не було між нас облуди,
Та тільки ж долі не сплелись…
Ми й розійшлись, гіркі заблуди,
На дві дороги розійшлись.
І лиш троянда паперова
Чомусь здригнулася на мить:
Моя любове й нелюбове,
Невже, невже тобі болить?..
