Дорога ця – до храму. Так. До Бога.
Ну звісно, поряд місто чи село.
Чи перший знав, куди веде дорога –
Пройшов, коли ще й храму не було.
Прийшов: ось тут молитимусь Перуну,
І Ладі, і Купалі, і Марі!..
Ось тут болота і ліси розсуну,
Ось тут засну – при буйному Дніпрі!..
Ось тут збуджусь, підкину сіна в ясла –
Бо так велить, не знаю хто велить.
А тут, в степу, збудую Переяслав –
Щоб в добрий час онуків звеселить.
Вони зростуть для слави і спромоги,
Гінке пагіння, світле й молоде.
А сам – туди, куди нема дороги,
Ну так, до храму – хто його зведе?..
- Наступний вірш → Микола Петренко – На будові
- Попередній вірш → Микола Петренко – На святих берегах
(Оцінок ще немає)