Прислухайтесь до кантів, до рапсод,
До тих, чим омузичені дерева;
Прислухайтесь – хоч в душах інший код,
Не ті видіння, марева і мрева.
Прислухайтесь – хоч там не ті слова,
Не ті октави, сексти та терцини;
Та попри все там пісню навіва
Блаженний щем воскреслої години.
Але частіш – вселенський лад, частіш
Предивний спокій: все, усе забути!
Звучить, звучить неперекладний вірш
Під помахом незримої батути.
Дзвенять, дзвенять невидимі світи
Без жадоби чужих перетлумачень,
І в хаосі все більше правоти,
І понад все – непояснимих значень.
Це в тихий день, день зваги і надій,
Що мрійне сяйво розлива над нами, –
І не чекай, що знагла буревій,
Немов Бетховен, вибухне громами.
Усе ж мине! І знову дивний лад
Покриє щем житейської тривоги –
І ти заснеш під пестощі рулад,
Під шепіт незбагненної еклоги.
Всевладний тон неспіваних пісень,
І здатність: все, не знаючи – пізнати:
Тут сам Господь заснув на сьомий день,
Тут колисала Сина Божа Мати!..
