І гидко, і марудно теж,
В душі — неначе в’ються змії…
Бува так, певно, як ідеш
Уперше з ночі від повії…
- Наступний вірш → Микола Петренко – Пільги для Юрія-змієборця
- Попередній вірш → Микола Петренко – Плодючі папірці
(Оцінок ще немає) (Оцінок ще немає)