— Ізнов на тебе скаржаться, поглянь:
З’їв зайця!.. Скажеш, не твоя робота?
—Він так дививсь на мене, той вухань,
Що я не зчувся, як роззявив рота.
- Наступний вірш → Микола Петренко – Пільги для Юрія-змієборця
- Попередній вірш → Микола Петренко – Плодючі папірці
(Оцінок ще немає)