Травневий день – а морозно чомусь,
Неначе й тут себе шукає вічність:
Ось тінь чиясь – я з нею обнімусь,
Мені набридли самота і відчай.
Ось так – плече, ось так – плече в плече,
Ось так нас більше: міражі, фантоми…
Вогонь добра нам душі обпече,
Затерплі від марудної оскоми.
А сонце аж горить від білизни,
І рветься шал – кудись, у даль незриму.
Травневий день: була колись весна.
Чи буде ще? Не думаймо про зиму…
