Вистави «Батурин» за Б. Лепким: гетьманів мого часу грав Ф. Стригун.
Хоча б чума – хоч хто жадає чум?
Хоч знов – о, ні! – рушать крізь поле мінне… –
Обпечене іще раз обпечу,
Розплавлю серце, що тепер камінне.
Хай пломенить, навіки вогняне,
Хай буде вільним, гордим, незакутим:
Сурмить сурма! – і не спиняй мене,
Як не спиняли тих, хто йшов під Крути.
Зарано нам – той мир, той супокій.
Як жаль, що дні давно вже не юначі.
Та годі бачить, як на перегній
Йдуть віщі сни, обіцянки гарячі.
Рушаймо в бій! – усі ж не перемрем.
Забудьмо страх, і сумніви, і відчай, –
Он сивий гетьман палахтить вогнем,
За всіх за нас у тьму разів сивіший.
Хіба не з ним захоплення красунь?
Рушай – і ми недолю перемелем!
І не питай, куди поділась юнь –
Вона забродить ще родючим хмелем.
Вогні гогочуть – то згорає страх,
Незримі крила розпростерті в леті:
Ми знову – так! – на молодих вітрах,
І з нами сивий гетьман на портреті.
