Художникові і філософові Богданові Сойці
Ще далеко пасмуги осінні,
Ще вінки купальські на ріці…
Жити б тут! Шукати голку в сіні –
Ту, яка давно в яйці-райці.
Перебрати кожну стебелину:
Де те щастя? – всоте б запитав,
Знав би, що довіку не загину
Між духмяних, між єдвабних трав.
Знав би: ще підніметься отава,
Ще впаду на неї – сам? Не сам?
Ще пісень співатиме Купава
В обертон пташиним голосам.
Знав би: там зійшлась любов на віче –
Кожному по вінця, в обіруч,
Знав би: там лишень щасливих лічать,
Тож даремно сам себе не муч.
Що там, що зника за видноколом?
Покотився спомин по стерні.
Пахне вечір втіхою і болем:
Той євшан скосили тут, чи ні?..
