Лесю Танюку, постановнику вистави за М. Кулішем «Отак загинув Гуска», забороненою перед прем’єрою
Гинув Гуска – вже знову і знову,
Вже у тілі душа й не душа, –
На відчайну журбу Танюкову,
Не небесну печаль Куліша.
Гинув Гуска – та як же це, хлопці,
Торжествує найгірша з неслав?
Позбирались кати-посадовці
На гучний сатанинський конклав:
Ні та й ні! – заревли навіжені,
Аж до пекла сягнула луна, –
На гучній заньківчанській арені
Він, життя не зачавши, скона.
Ні, не буде невірному візи,
Хай загине від каторжних мук! –
Алла Горська тасує ескізи,
Мізансцени лаштує Танюк.
Буде, буде засів на обжинки,
Буде правда нетямна й гірка! –
От і все: на похмільні поминки
Гуска нас із афіші склика.
