Знов таке – мов сповідь при вині,
При високій славі чи неславі:
Бог простив розбійнику? Я – ні!
Ну хіба що в смертну мить Варавві.
Бог пішов – та чи до злидаря?
Митар запросив у щедру пору…
Я прощу – хто вирвав сухаря
З рук моїх у день Голодомору?
Не прощу за царство крижане,
За оті страшні для батька грати…
Бог до Юди: – Поцілуй мене!..
Я не хочу Юду цілувати.
Я свої гріхи розпорошу –
Листям із осикової гілки.
Бог мене осудить: я грішу!..
Що казати – я поет, та й тільки…
