Бурчав язик ночами й днями:
Йому, бач, тісно за зубами,
А він би научив, як жить!..
Вільніше стало язикові,
Як зуби вибили Грицькові.
То що ж язик тепер?
Мовчить…
- Наступний вірш → Микола Петренко – Прогноз
- Попередній вірш → Микола Петренко – Родовід істини
(Оцінок ще немає)