Ларисі Крушельницькій
Ще літ тобі жменька від роду,
На крильцях несуть журавлі… –
А ти уже «ворог народу».
Вже чуєш: «С вещамі!.. Пошлі!..»
«Вещей» в тебе – Господи: стрічка,
Ще лялька, і м’ячик… І все…
Гуде за вікном п’ятирічка,
І голод засіки трясе.
І ти уже – гляньте! – за дротом,
У царстві смердючих параш:
Господь перекошеним ротом
Шепоче гіркий Отченаш.
Ти виживеш – зболено, гірко,
Для світла, любові, життя, –
Маленька із мороку зірка,
Жахної епохи дитя…
