Гостював я тоді у сфері,
Де рікою вино текло.
І пили те вино Сальєрі,
І багато їх там було.
Вони входили, повні емоції,
Посміхалися за столом,
Один одного звали Моцартами,
Один одному били чолом.
А коли закривалися двері,
Коли хтось відходив домів, –
Говорили:
– Пішов, Сальєрі!..
– Потруїти тут нас хотів!..
Ті слова спадали в бокали,
І підносили їх до уст,
І отруту ту випивали –
Та ніхто не труївся чомусь…
- Наступний вірш → Микола Петренко – Бранка
- Попередній вірш → Микола Петренко – Грішна ікона
(Оцінок ще немає)