Після звільнення із німецьких каторжних таборів – наші: фільтраційний, трудовий. Шахта в Єнакієво…
У шахті тій… Мовчи, бо проклену!..
У шахті тій, що й досі крутоспадна,
Вгризався я в чортівську таїну:
Вгризався я в тугі вуглисті надра.
Ні, це не праця – це девіз покар,
Це так, немов прокляття серцевини:
О так – тут крила обламав Ікар,
Тут в безгомінь шугнула бригантина.
Тут від дерев – лиш листя на пласту,
І безгоміння – тут задосить крику.
Тут я вгризався в темряву густу,
В мінливість долі – чорну, аж безлику.
Тут пласт такий – на широчінь плеча,
А під ногами – сто віків безодні,
І хто мене із сонцем повінча,
Хто виведе на стежку до сьогодні?
Минули дні – за днями інший день,
Бо й інший лік безтямно відголосить:
Я виплюю чортівський пил з грудей,
Я вирвуся, бодай в ніщо – бо досить!..
Усе пощезне, зникне, відгуде,
Все пролетить – немов у пащу скверни…
Тих кілька літ життя мого – ви де?
Мені Господь їх на тім світі верне!..
