Микола Петренко – Щодо довголіття: Вірш

Казав: надто-мало відміряно в Парок*,
Вже скоро згорю, наче той недогарок.
Ще книгу, ще дві — і в заобрійну путь:
Не буде мене — хай хоч книги живуть!..

Сумна ця дилема, печальний пасаж…
Ось книга готова — друкують тираж.
І друга, і третя у світ виліта!
А роки минають, минають літа!

Вже й підсумки можна сьогодні підбить:
Що з автором? Він помирать не спішить;
А з книгами гірше: усі вони — жах! —
Загинули ще в пелюшках-тиражах…
____________________

* Парки — богині долі в давньоримській міфології.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Микола Петренко – Щодо довголіття":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Микола Петренко – Щодо довголіття: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.