А може, надійде така от хвилина,
Що робот у згадки мрійливі полине,
І сам собі з усміхом стримано кине:
— А був прототип же у мене —
Людина…
- Наступний вірш → Микола Петренко – Покупка
- Попередній вірш → Микола Петренко – Стріли Амура
(Оцінок ще немає)