Що неслава – над полями дим,
Слава – понад світом позолота:
Я прибивсь до гурту – йти за Ним,
Бо ж така до дива заохота!
І уже таємна правота
Виграє під вітром, наче грива,
І уже до сонця виліта
Віра у можливе й неможливе.
І уже сія понад межу
Дивом подарована спромога:
Він сказав – а я перекажу:
Те, що вам судилось – то від Бога!
Я кажу кривому: – Встань і йди!
Я кажу сліпому: – Встань, ти зрячий!
На весіллі черпаю води
З джерела – а то вино у чаші!
Дивно – бо розхмарилась пітьма,
Рідна хата зодяглася в клечень:
Я іще невірний, як Фома,
Я іще не помину трьох зречень.
Я іще марную дні в гульбі,
Ще моя зоря заледве блима:
Я іще не крикну сам собі:
Будь щасливий! –
гасло нездійсниме…
