Ст. Бондаренку
Пролечу крізь ваші душі громом,
Яструбом крізь хмару пролечу,
Затушу в облудника свічу;
Знаю: краще бути паліндромом –
З іншим смислом, ніж по Іллічу!
Краще похлинатись парадоксом,
Віднайти в потворному красу,
Ту, яку в імлі ховали досі, –
Ніж міняти честь на ковбасу.
Ваші душі славою роздерті,
Всі вони – немов лукавий змій…
Так, мене – мене! – із пащі смерті
Вирвав сам вознесенний Андрій!
Як вам п’ється біля аналою?
Будьте ж ви для інших Єв ребром!..
Я ще вам заллю за шкіри лою,
Я – душею вічний паліндром!..
