Нехай же серце прагне, просить
Святої правди на землі!..
Тарас Шевченко
О як ми ждем, гуртуючись в ключі,
Відболених у пожаданні прощі!..
Наш час – самозапалення свічі,
Наш час – коли вершать молитву мощі.
Наш час – коли спливає кров із ран,
Ясніють стигми, рветься дух до зброї:
Не марно ж ми єднались на Майдан
Шукати правди – правди пресвятої.
І вже – ясний архангел при мечі,
І ми, предвічній вірності підлеглі:
Наш час – самозапалення свічі,
Наш час – коли встають з могил полеглі.
Скипає лють і давній жах пощез,
Ступає з гір Покрова ясносвітла.
О як ми ждем громів з ясних небес,
І щоб душа у кожного розквітла!
Однак же ми не сліпли уночі,
Зійшовшись до Кобзарської могили:
Наш час – самозапалення свічі,
Та так, щоб наші душі заіскрили!
Гартуймо ж їх, гартуймо в молитвах,
В тяжкім труді, твердім правдивім слові:
Уже злітає в небо віщий птах,
Уже серця ясніють для любові.
Це ми, які єднаємось в ключі,
Це ми, які гуртуємось при зброї:
Наш час – самозапалення свічі,
Наш час – для правди, правди пресвятої
