Ти промовив: – Йди до правди, сину,
І нікого в світі не вини!..
Так, це ти мене із неба скинув –
Між гадюччя, люті, звірини.
Добре ще, що небо повне сяйва,
Що в степу зелена ковила,
Що веселка – мов насправді зайва –
А в юначім серці розцвіла.
Добре ще, що гаддя любить корчі,
Що шакал до падалі навик.
Добре ще, що знада морду корчить
І що срібло сипле молодик.
Добре ще, що зло тепла не просить,
Що в імлі не тліє, а згаса.
Добре ще, що я один – і досить,
Що в руках аж пружиться коса.
