Там, за Дніпром, кобзарські голоси,
Одвічне право матірного лона;
А мальви пнуться в небо — як списи,
Незрадних душ квітуча охорона.
Там, за Дніпром, де гульбище уяв,
Де велич неба сонячно-грозова,
Знайди себе між праці і забав,
Між мудрих книг і Божеського слова.
О так, ми — там, єдині на віку,
Як наша радість, слава і напруга!
Там, за Дніпром — там хліб на рушнику
І руки, прицвяховані до плуга.
