Жінка стіл заставила гоже,
А він сидить, їсти не може,
На страви припасені погляда:
— Не можу їсти, — каже, — біда…
Не можу їсти, і не проси,
Ні редьки з медом, ні ковбаси.
Нема охоти до щуки навіть,
Ба, і яєчня чомусь не вабить.
Не в силі з’їсти жодної шкварки,
Бо… до сніданку немає чарки!
А треба, треба хоча б сто грам…
Дай похмелитись, жінко!..
— Не дам!..
