Такі ото з небес вогненні знаки,
Така ото побожна простота…
І ти вродився – щоби вирвать цвяхи
Із рук своїх, прикутих до хреста.
Бо Ти розп’ятий – звічна і понині.
Гуртуймося ж, хто в правді молоді!
І тільки віра в праведній гордині,
І скрики болю – здавна, відтоді…
Живи, люби – нема святіше влади,
Отож тобі із неба віщий знак:
Ти в світ прийшов – о так, чого заради?
Знімать з хреста розп’ятих, чи ж не так?..
О, тут тобі роботи – до нестями,
Бо без гріхів нам радості нема.
Так піднімай небесний щит над нами –
Пробитими руками обома!..
