Ти думав: живеш на цім світі самотній,
Ні рідних, ні друзів у тебе нема…
Дивак ти!
Та друзів у тебе з півсотні,
А родичів — родичів більше ніж тьма:
Сім тіток, шість вуйків, чотири зовиці,
Троюрідно-рідні сестриці, брати!.. —
Що перші запрошують в ліс по суниці,
Що другі — на Прип’ять, щоб рибку тягти.
Ті дзвонять: підкинуть на дачу сьогодні,
А інші: купити гусят на селі…
Ти думав: живеш на цім світі самотній…
Дивак ти — для чого ж купив «Жигулі»?!
- Наступний вірш → Микола Петренко – Тепленький парадокс
- Попередній вірш → Микола Петренко – Тінь від шефа
(Оцінок ще немає)