Важкими страхами налякана,
У пошуках хліба щоденного –
Ти плакала, мамо, ти плакала,
Сльозами вітала Рожденного
Ти плакала – сльози аж дзенькали,
Неначе на люту покару:
Кутя у горнятку маленькому
У іншому скільки ж узвару.
Добавиш сльозину – побільшає,
Для всіх – із голодними стравами:
Колядкою, піснею, віршами
Рожденного Господа славимо.
Ось так, у різдвяному клопоті
Ми правду небесну прикликали:
Дідух – хоч маленький – на покуті,
Край хати – царі із музиками.
Проміння у шибі кололося,
Вітри поза хату крутнулося…
Ти плакала, мамо – без голосу,
Що навіть на небі не чулося…
