Ніч така: травинками колише.
Темно так – а я куди дивлюсь?
Ніч така – у ній аж надмір тиші,
Чутно й те, що мовлене комусь.
Чи й іще немовлене – а чути,
Як молитву росної трави.
Що б із того ти хотів збагнути?
Краще – тішся, тішся і живи!..
- Наступний вірш → Микола Петренко – Срібен човен
- Попередній вірш → Микола Петренко – Серце
(Оцінок ще немає)