Сатанинський чи божий проклін,
Чи заклята ворожа всесилість?
Вже загинуло сто Україн,
Сто дубових хрестів похилились;
Вже запалися сотні могил,
Похлинулися всоте Сибіри,
І немає для плину кормил,
І немає ні правди, ні віри.
Кровоточать сто чорних руїн,
В наших чайок потрощені весла…
Вже загинуло сто Україн –
Але як це: сто перша воскресла!
Реготатимуть сотні почвар,
Як палитимуть книги пророчі.
Тільки – з попелу встане «Кобзар»,
Наче ранок з одвічної ночі.
Все забулось – могили, хрести:
Піднімаємось в силі для звершень!
О, як важко калині рости,
О, як славно – неначе в сто перше!
