Дебют Богдана Ступки
Ще будуть вітрила шовкові
І синього неба потоп:
Із тих, що запрагли любові,
Мене відрізнив Механтроп.
Це ні, не система тріодів,
Молекул таємний причал, –
Я бачив: жадання і подив,
І більша ніж в мене печаль.
І вулиці після вистави,
За сквериком Пруса верба,
І те, що з чужої уяви –
О ні, то аж геть не гульба…
А далі – просвітлені грища,
То світлого бога талан:
І сцена від вищих найвища,
І видний за обрій екран.
Одвічне жадання потопу,
У зорях ваблива мана –
І зірка твоя з гороскопу,
Небесно-ваблива, одна…
