Весна – і колом голова,
І сонце в небі скоком,
І все довкола ожива,
І все аж бризка соком!
Весна – і святить паску храм
У великодніх росах!
І не печальмось, що десь там
Читає в хащах осінь.
Та це ж неправда, це мана,
Душа цьому перечить –
Цей гам пташиний, ця весна,
Ця великодня клечень!
і ця розбуджена краса
В поривній крутоверті,
і Той, хто нині воскреса –
Для чого? Щоб померти?
Вставай, пробуджуйся, не спи!
Усе бринить і тенька;
Повітря, хоч в’яжи в снопи,
І втіха молоденька;
І повна сміху дітлашня,
І свічка до ікони,
І юність – гей, сідла коня:
Зі щастям перегони!..
