Тепер, коли ми для усіх чужі,
Згадаймо день, що нам приніс розлуку:
В каплиці, де найкращі вітражі,
Моя рука твою шукала руку.
Метався промінь з пальців бога Ра,
В барвисту сутінь кутались пілястри.
Чого нам треба: правди чи добра,
Щоб в цім шаленім світі не пропасти?
За спинами дрімали сторожі,
Мінялись гіди, наче в хвилях риби.
В каплиці, де найкращі вітражі,
Ми задивлялись на розбиті шиби.
Можливо, ми шукали кольорів,
Які уже снувалися між нами,
Можливо, ми хотіли, щоб зігрів
Цей вечір нас магічними вогнями.
В каплиці, де найкращі вітражі,
В моїх руках твої тремтіли пальці.
А вже снувала доля віражі –
Два віражі, два смутки, два блукальці…
