Приїхала – крізь відстані нестями,
Крізь сумніви, яких не побороть:
От схоплять, от зачавлять пазурами,
От іклами вгризуться в рідну плоть!..
Чи перша ти? Уже скількох пожерли,
Уже скількох ковтнула чорна тьма…
Ні, я не з тих! Та як потрібні жертви –
Я під хреста підставлюся сама.
Таж чи не з ним вигнанські перелоги
Топчу ногами босими, топчу?
У рідний край усі мої дороги –
До нього я молитву шепочу.
Я не німа – душа моя поривна
Ятрить словами, віршами гука,
Я вірю: доля між предивних дивна,
І непохибна божеська рука.
Тобі, мій краю розкоші і муки –
Набиті часом стигми і синці:
Я розговілась за літа розлуки –
Із дивотвором слова у руці!..
