Дні такі: терпкі та блідолиці,
Ласощі жалкої кропиви…
Ангел мій повісивсь на осиці:
– Я не годен більше… Сам живи!..
Як же так, що вже нікого обіч?
Марно тут молитись небесам:
Це щоб дружбу – лихові на здобич:
– Я не годен… Залишайся сам!..
Я й живу – живу, як всі затяті,
Без твого заступництва. Дарма…
Тільки часом гірко-гірко в хаті,
Та на шиї хрестика нема…
