Кожному поету, щоби засвітати, треба ніч пройти сонцем: Рута Вітер, художниця і поетеса
Підступити навстріч, спалахнути буй-туром,
Щастю кинути виклик, хоч то ще зарано:
Якщо дівчина – вітер, якщо дівчина – буря,
То облиш сподівання на щемне сопрано.
О, вона ще сама прагне ранок зустріти,
О, вона ще збирає любисток і м’яту:
Якщо дівчина – буря, якщо дівчина – вітер,
Роздери свою душу на долю закляту.
О, вона ще сама зодяглася в латаття,
У єдвабну блакить, щебіт птаства, у гомін, –
Та вже вітер її роздирає на шмаття,
Та вже буря в дівочій душі буреломить.
В небі зорі зійшлись – на орбіті Юпітер,
На мистецькім шляху – непролазні завали:
Якщо дівчина – буря, якщо дівчина – вітер,
Роздери свою пісню на дикі хорали.
І не згадуй, забудь, бо надії обдурять,
А як віриш – то що ж, хай вже буде як буде:
Якщо дівчина – вітер, якщо дівчина – буря,
То спіши їй навстіч, роздери свої груди!..
