Микола Петренко – І язика досить: Вірш

(За народними мотивами)

Дівка — ну й вродлива ж! — Муся
Привела свою бабусю
До лікарні: мов на зло,
Щось у грудях запекло…

Прочиняє двері:
— Можна?
Підхопився лікар вмить:
— Можна, можна, дуже прошу,
Розлягайтесь — що болить?

— Це — не в мене… — каже Муся.
Усміх в лікаря зника:
— Що ж, ходіть сюди, бабусю,
Покажіть-но язика…

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Микола Петренко – І язика досить":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Микола Петренко – І язика досить: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.