Батьків присуд – може я відбуду,
Перетерплю, згіркну, проклену?..
Бо вже й так – де дітися від блуду,
Що мене загнав на чужину?..
Батько сивий, зморені суглоби –
Хай приляже, хай передихне:
В чорнім царстві лютості і злоби
Не його хай судять, а мене.
Злобна нечисть – а вже й півні треті! –
Вже, неначе круки на хрестах!..
А у мене зірка на кашкеті
І вождівський заклик а устах.
Я міцний, я не боюсь, що згину,
В мене більше віри і надій!..
Батько сивий, батько каже: – Сину!.. –
І зникає в хузі сніговій…
