За колючими дротами
Простір мрійно-весняний,
Там від вишки і до брами
Ходить, ходить вартовий.
Він іде, ступає важко
З автоматом на ремні:
В дуло встромлені ромашки –
Дивні квіти весняні.
А весна, як воля, манить –
Та ступи до дроту крок –
В серце нагло квітка встряне,
Вгрузне кожен пелюсток…
- Наступний вірш → Микола Петренко – Музика для кобри
- Попередній вірш → Микола Петренко – Перегуки
(Оцінок ще немає)