Ми тут ходили: разом – наче порізну,
Рука в руці – а наче віддалік.
Засипле нашу биту стежку зорями,
Засипле геть – так хтось лихий прирік.
Чи то ішли так душі наші босими,
Ти чула: в мальвах дзенькнула бджола?
Засипле нашу биту стежку росами,
Що вже й не взнати знагла – де була?
Йшли навпростець, а вийшло – наче колами:
Кудись ішли… вертались… ми й не ми…
Засипле нашу биту стежку бджолами,
Замерзлими – бо то серед зими…
