Ірині Вільде, яка приходила чи не на кожну виставу за її «Сестрами Річинськими»
Зіграйте ще! Явіть небесну милість –
Є щось таке, що досі не збагну:
Зіграйте ще – бо я недодивилась,
Що можна бачить тільки на кону!
Я знала їх, моїх сестер, достоту –
Як знала б тих, кого навік люблю:
Весь їхній норов, забаганки, цноту,
І долю – що не відала жалю.
Життя у них – не скажеш, що пропаще.
Зіграйте ще – повірте, я прийду:
А може щось відміниться на краще,
І заспіва на Спаса – Коляду!
Я знаю: біль і усміх вічно в парі,
Ще вділить доля щастя на п’ятак.
Зіграйте!.. Що – нема в репертуарі?
Чому немає? Як же, як же так?..
То поновіть! Повірте, я віддячу:
Вділю на всіх окраєць талану!
Зіграйте ще – можливо, я побачу,
Чого ніхто не бачив на кону!..
