Микола Петренко – Зреченці?: Вірш

Наче чорноризим казусом
Вечір той запалахтів:
Відреклись вони відразу всі,
Хто був ближчий від братів.

Відреклися – щоб увірувать,
Оцет істини п’ючи,
Щоб страждати поміж звірами,
Правду віри несучи;

Щоб здійматися крилатими
У побожній правоті –
Навіть будучи розп’ятими
На ще більшому хресті;

Щоб ясніти, щоб прозоріти
На стражденному вогні,
Щоб: Борітеся – поборете!..
Написать на знамені.

Чорним хлібом перепостили,
Що вже й паска не для них, –
Богом хрещені апостоли
На моліннях всеземних.

О, яке це все злютоване
В правді, величі, злобі:
Нам із вами уготовано –
Ну а ми аж геть слабі…

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Микола Петренко – Зреченці?":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Микола Петренко – Зреченці?: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.