Микола Руденко – Апологія болю: Вірш

Пам’яті Олени Антонів

Як слово у нашій мові —
Так біль у живих світах.
Без болю немає любові —
Є смерті печать на вустах.

Ген зорі світяться болем,
І знає серце моє,
Що блискавка нервом голим
В живому світі стає.

І ти зрозуміти мусиш:
Якщо у неждану мить
Прокотяться землетруси —
Це значить землі болить.

Це морю явилось і полю
Планетного серця биття.
О болю, всесвітній болю —
Правдива ознака життя!

Не хочу, щоб не боліло —
Хто стати мерцем поспіша?
Хай болем відлунює тіло,
Коли заспіває душа.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (1 оцінок, середнє: 5,00 із 5)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Микола Руденко – Апологія болю":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Микола Руденко – Апологія болю: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.